Формування національної свідомості учнівської молоді на заняттях історико-краєзнавчого гуртка

«Блаженна людина, що любить свій край»

(Іван Огієнко)

У час, коли національно-культурне відродження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства. Цілком очевидно, що без краєзнавства – без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет.

Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Вони передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови.

Велика книга історії рідного краю складається із окремих сторінок (від сивої давнини до сучасності), які ми досліджуємо. В цьому нам допомагають позакласні заходи, а також заняття в історико-краєзнавчому гуртку.

Історичне краєзнавство – невід’ємна складова «кореневої системи» духовності дитини, важливий засіб забезпечення нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Іншими словами, воно виступає своєрідним виявом поєднання макро- і мікрорівнів, допомагає дітям читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом, самостійно розібратись, куди веде шлях їхніх батьків і дідів, нашого народу.

На мою думку патріотичне виховання – це процес не одного дня, що це ціла система, в якій взаємодіють і школа, і сім’я, і держава.

Мені не подобається коли молодь виховують патріотами ще старими методами – «шароварщина» добровільно-примусова, з якої хочеться швидше втекти. Треба щось нове, креативне. Потрібно в ігровій формі подавати патріотизм, зосереджуючи увагу на змісті гри, щоб було і цікаво, і відчувалась гордість за свій край, своїх земляків. Такому не примусовому вихованню патріотизму сприяє історичне краєзнавство.

На сучасному етапі історичне краєзнавство в Україні стало важливим фактором відродження національно-історичної пам’яті українського народу. Цілком очевидно, що без краєзнавства – без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, патріотизм.

Історичне краєзнавство виділилось із загального краєзнавства. Все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства, воно стало масовим, значно зросла кількість дослідників з історико-краєзнавчої тематики, розширилось коло проблем, які вони вивчають.

Під час проведення занять історико-краєзнавчого гуртка ми знайомимося з текстами історичних документів, свідчень очевидців подій, народною творчістю. З метою закріплення нової інформації, самоперевірки використовуємо «Запитання і завдання для краєзнавчого пошуку».

Вихованню патріотів сприяє ряд заходів гуртка:

·        гра-конференція  «Зустріч з князями»;

·        місячник «Найцікавіше про Волинь»;

·        диспут «Що таке патріотизм?»;

·        фотовиставка «Ветеран поруч», на якій представляються фото ветеранів війни, воїнів ОУН-УПА, інтернаціоналістів із своєї родини;

·        виставка «Сімейна реліквія» (листи з фронту, нагороди своїх рідних, фотографії, речі що передавалися з покоління в покоління і ін.);

·        екскурсії до краєзнавчого музею, до духовних святинь, державного історико-культурного заповідника Дубенського замку.

Хочеться, щоб не полишало відчуття віри, що благодатний вплив народних духовних скарбів нашого народу виховує в молодого покоління бажання будувати в собі упродовж життя храм Добра, Краси і Правди. У кожного з них є місце, де він народився, відкрив очі і побачив світ, усвідомив своє буття, промовив перше слово, зробив перший крок, доторкнувся до своєї землі. З цього невеличкого міста, села, з маленької крапки на карті починається відчуття Батьківщини.